Феб

• IPA^(key): [fɛb]

Феб • (Feb) m pers (genitive Фе́ба, uncountable)

1. (Greek mythology) Phoebus
   • 1798, Ivan Kotliarevsky, chapter III, in Maksym Parpura, Yosyp Kamenetsky, editors, Енеїда [Eneida]‎^[1], Saint Petersburg:

     „Теперь ходимо у каплицю, / „Тамъ Хвебовѣ ты поклонись / „И обѣщай іому телицю, / „А послѣ гарно помолись; / „Не пожалѣй лишь золотого / „Для Хвеба свѣтлого, святого, / „Да и минѣ, тожъ, перекинь; / „То мы таки тобѣ щось скажемъ, / „А може въ пекло й трактъ покажемъ, / „Иди, утрись, и бильшъ не слинь.

     „Teperʹ xodymo u kaplycju, / „Tam Xvebovi ty poklonysʹ / „Y obiščaj iomu telycju, / „A posli harno pomolysʹ; / „Ne požalij lyšʹ zolotoho / „Dlja Xveba svitloho, svjatoho, / „Da y myni, tož, perekynʹ; / „To my taky tobi ščosʹ skažem, / „A može v peklo j trakt pokažem, / „Ydy, utrysʹ, y bylʹš ne slynʹ.

     Now let's go to the chapel / There, take a bow to Phoebus / And promise him a heifer / And then pray well to him / Just do not grudge a gold coin / For the bright, holy Phoebus, / And throw some also for me / Then we will really tell you something / And maybe show the path to hell, / Now go wipe yourself, and cry no more.