намітити

Ukrainian

From на- (na-) +‎ мі́тити (mítyty). Compare Russian наме́тить (namétitʹ), Belarusian наме́ціць (namjécicʹ).

намі́тити • (namítyty) pf (imperfective наміча́ти or намі́чувати (rare)) (transitive)

to mark (to put a mark on, especially to indicate location to be worked upon)
to outline
Synonym: накре́слити pf (nakréslyty)
to plan
Synonym: спланува́ти pf (splanuváty)
to mark, to mark out (to choose or intend (someone) for a particular end or purpose; to select or nominate)

Conjugation of намі́тити, намі́тить (class 4a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	намі́тити, намі́тить namítyty, namítytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	намі́чений namíčenyj impersonal: намі́чено namíčeno
adverbial	—	намі́тивши namítyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	намі́чу namíču
2nd singular ти	—	намі́тиш namítyš
3rd singular він / вона / воно	—	намі́тить namítytʹ
1st plural ми	—	намі́тим, намі́тимо namítym, namítymo
2nd plural ви	—	намі́тите namítyte
3rd plural вони	—	намі́тять namítjatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	намі́тьмо namítʹmo
second-person	намі́ть namítʹ	намі́тьте namítʹte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	намі́тив namítyv	намі́тили namítyly
feminine я / ти / вона	намі́тила namítyla
neuter воно	намі́тило namítylo

Shyrokov, V. A., editor (2018), “намітити”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 9 (міщани́н – насту́кувати), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 539
“намітити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)