проголосити
Ukrainian
Etymology
From про- (pro-) + голоси́ти (holosýty).
Pronunciation
- IPA(key): [prɔɦɔɫɔˈsɪte]
Verb
проголоси́ти • (proholosýty) pf (imperfective проголо́шувати)
- (transitive) to proclaim
- Synonyms: прокламува́ти (proklamuváty), оголоси́ти (oholosýty)
Conjugation
Conjugation of проголоси́ти, проголоси́ть (class 4c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | проголоси́ти, проголоси́ть proholosýty, proholosýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | проголо́шений proholóšenyj impersonal: проголо́шено proholóšeno |
| adverbial | — | проголоси́вши proholosývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | проголошу́ prohološú |
| 2nd singular ти |
— | проголо́сиш proholósyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | проголо́сить proholósytʹ |
| 1st plural ми |
— | проголо́сим, проголо́симо proholósym, proholósymo |
| 2nd plural ви |
— | проголо́сите proholósyte |
| 3rd plural вони |
— | проголо́сять proholósjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | проголосі́м, проголосі́мо proholosím, proholosímo |
| second-person | проголоси́ proholosý |
проголосі́ть proholosítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
проголоси́в proholosýv |
проголоси́ли proholosýly |
| feminine я / ти / вона |
проголоси́ла proholosýla | |
| neuter воно |
проголоси́ло proholosýlo | |
Derived terms
- проголо́шення n (proholóšennja)
- самопроголо́шений (samoproholóšenyj)
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “проголосити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “проголосити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “проголосити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “проголосити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)