волокти

Ukrainian

Etymology

From Proto-Slavic *velťi.

Pronunciation

  • IPA(key): [wɔɫɔkˈtɪ]
  • Audio:(file)

Verb

волокти́ • (voloktý) impf (perfective поволокти́ or приволокти́)

  1. to drag, to haul, to draw
    Вона́ жалі́лась, що після́ купа́ння нена́че розімлі́ла й ле́две воло́че но́ги. ― Voná žalílasʹ, ščo pisljá kupánnja nenáče rozimlíla j lédve volóče nóhy. ― She complained that after bathing she seemed to get languid and barely drags her feet.

Conjugation

Conjugation of волокти́ (class 8c, imperfective, transitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive волокти́
voloktý
participles present tense past tense
active — —
passive — воло́чений
volóčenyj
impersonal: воло́чено
volóčeno
adverbial воло́чучи
volóčučy 		волі́кши
volíkšy
present tense future tense
1st singular
я 		волочу́
voločú 		бу́ду волокти́, волокти́му
búdu voloktý, voloktýmu
2nd singular
ти 		воло́чеш
volóčeš 		бу́деш волокти́, волокти́меш
búdeš voloktý, voloktýmeš
3rd singular
він / вона / воно 		воло́че
volóče 		бу́де волокти́, волокти́ме
búde voloktý, voloktýme
1st plural
ми 		воло́чем, воло́чемо
volóčem, volóčemo 		бу́демо волокти́, волокти́мемо, волокти́мем
búdemo voloktý, voloktýmemo, voloktýmem
2nd plural
ви 		воло́чете
volóčete 		бу́дете волокти́, волокти́мете
búdete voloktý, voloktýmete
3rd plural
вони 		воло́чуть
volóčutʹ 		бу́дуть волокти́, волокти́муть
búdutʹ voloktý, voloktýmutʹ
imperative singular plural
first-person — волочі́м, волочі́мо
voločím, voločímo
second-person волочи́
voločý 		волочі́ть
voločítʹ
past tense singular plural
ми / ви / вони
masculine
я / ти / він 		волі́к
volík 		волокли́
voloklý
feminine
я / ти / вона 		волокла́
voloklá
neuter
воно 		волокло́
volokló

References

This article is issued from Wiktionary. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.