воювати

Ukrainian

Etymology

From Proto-Slavic *vojevati. With -юва́ти (-juváty) suffix.

Pronunciation

  • IPA(key): [wɔjʊˈʋate]
  • Audio:(file)

Verb

воюва́ти • (vojuváty) impf

  1. to fight, to war, to wage war, to be at war

Conjugation

Conjugation of воюва́ти, воюва́ть (class 2a, imperfective, intransitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive воюва́ти, воюва́ть
vojuváty, vojuvátʹ
participles present tense past tense
active — —
passive — —
adverbial вою́ючи
vojújučy 		воюва́вши
vojuvávšy
present tense future tense
1st singular
я 		вою́ю
vojúju 		бу́ду воюва́ти, бу́ду воюва́ть, воюва́тиму
búdu vojuváty, búdu vojuvátʹ, vojuvátymu
2nd singular
ти 		вою́єш
vojúješ 		бу́деш воюва́ти, бу́деш воюва́ть, воюва́тимеш
búdeš vojuváty, búdeš vojuvátʹ, vojuvátymeš
3rd singular
він / вона / воно 		вою́є
vojúje 		бу́де воюва́ти, бу́де воюва́ть, воюва́тиме
búde vojuváty, búde vojuvátʹ, vojuvátyme
1st plural
ми 		вою́єм, вою́ємо
vojújem, vojújemo 		бу́демо воюва́ти, бу́демо воюва́ть, воюва́тимемо, воюва́тимем
búdemo vojuváty, búdemo vojuvátʹ, vojuvátymemo, vojuvátymem
2nd plural
ви 		вою́єте
vojújete 		бу́дете воюва́ти, бу́дете воюва́ть, воюва́тимете
búdete vojuváty, búdete vojuvátʹ, vojuvátymete
3rd plural
вони 		вою́ють
vojújutʹ 		бу́дуть воюва́ти, бу́дуть воюва́ть, воюва́тимуть
búdutʹ vojuváty, búdutʹ vojuvátʹ, vojuvátymutʹ
imperative singular plural
first-person — вою́ймо
vojújmo
second-person вою́й
vojúj 		вою́йте
vojújte
past tense singular plural
ми / ви / вони
masculine
я / ти / він 		воюва́в
vojuváv 		воюва́ли
vojuvály
feminine
я / ти / вона 		воюва́ла
vojuvála
neuter
воно 		воюва́ло
vojuválo

Derived terms

Further reading

This article is issued from Wiktionary. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.