надокучити

Ukrainian

From на- (na-) +‎ доку́чити (dokúčyty). Compare Belarusian надаку́чыць (nadakúčycʹ), Polish nadokuczyć.

надоку́чити • (nadokúčyty) pf (imperfective надокуча́ти) (intransitive) [with dative]

to annoy, to bother, to bug, to pester, to plague (cause annoyance through constant presence or repeated approaches)
(impersonal) to tire, to bore (to inspire boredom)

Conjugation of надоку́чити, надоку́чить (class 4a, perfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	надоку́чити, надоку́чить nadokúčyty, nadokúčytʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	надоку́чивши nadokúčyvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	надоку́чу nadokúču
2nd singular ти	—	надоку́чиш nadokúčyš
3rd singular він / вона / воно	—	надоку́чить nadokúčytʹ
1st plural ми	—	надоку́чим, надоку́чимо nadokúčym, nadokúčymo
2nd plural ви	—	надоку́чите nadokúčyte
3rd plural вони	—	надоку́чать nadokúčatʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	надоку́чмо nadokúčmo
second-person	надоку́ч nadokúč	надоку́чте nadokúčte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	надоку́чив nadokúčyv	надоку́чили nadokúčyly
feminine я / ти / вона	надоку́чила nadokúčyla
neuter воно	надоку́чило nadokúčylo

Shyrokov, V. A., editor (2018), “надокучити”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 9 (міщани́н – насту́кувати), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 399
“надокучити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)