оповісти
Ukrainian
Etymology
From о- (o-) + пові́сти (povísty). Compare Polish opowiedzieć.
Pronunciation
- IPA(key): [ɔpɔʋʲiˈstɪ]
Verb
оповісти́ • (opovistý) pf (imperfective оповіда́ти)
- to tell, to narrate, to recount, to relate
- Synonyms: розпові́сти́ pf (rozpovístý), розказа́ти pf (rozkazáty)
Conjugation
Conjugation of оповісти́ (irregular, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | оповісти́ opovistý | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | опові́вши opovívšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | опові́м opovím |
| 2nd singular ти |
— | оповіси́ opovisý |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | опові́сть opovístʹ |
| 1st plural ми |
— | оповімо́ opovimó |
| 2nd plural ви |
— | оповісте́ opovisté |
| 3rd plural вони |
— | оповідя́ть opovidjátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | — |
| second-person | — | — |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
опові́в opovív |
оповіли́ opovilý |
| feminine я / ти / вона |
оповіла́ opovilá | |
| neuter воно |
оповіло́ opoviló | |
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “оповісти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “оповісти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “оповісти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)