співвітчизник
Ukrainian
Etymology
спів- (spiv-) + вітчи́зна (vitčýzna) + -ник (-nyk)
Pronunciation
- IPA(key): [sʲpʲiʋʲːiˈt͡ʃːɪznek]
Audio: (file)
Noun
співвітчи́зник • (spivvitčýznyk) m pers (genitive співвітчи́зника, nominative plural співвітчи́зники, genitive plural співвітчи́зників, female equivalent співвітчи́зниця)
Declension
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | співвітчи́зник spivvitčýznyk |
співвітчи́зники spivvitčýznyky |
| genitive | співвітчи́зника spivvitčýznyka |
співвітчи́зників spivvitčýznykiv |
| dative | співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku |
співвітчи́зникам spivvitčýznykam |
| accusative | співвітчи́зника spivvitčýznyka |
співвітчи́зників spivvitčýznykiv |
| instrumental | співвітчи́зником spivvitčýznykom |
співвітчи́зниками spivvitčýznykamy |
| locative | співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku |
співвітчи́зниках spivvitčýznykax |
| vocative | співвітчи́знику spivvitčýznyku |
співвітчи́зники spivvitčýznyky |
References
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “співвітчизник”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “співвітчизник”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)