стреміти

Ukrainian

Alternative forms

Etymology

Inherited from Proto-Slavic *strьměti. Doublet of стримі́ти (strymíty).

Pronunciation

  • IPA(key): [streˈmʲite]

Verb

стремі́ти • (stremíty) impf (intransitive)

  1. to stick out, to jut out, to protrude, to project
    Synonyms: стирча́ти (styrčáty), тирча́ти (tyrčáty), виступа́ти (vystupáty)
  2. (colloquial) to loiter, to hover, to hang around, to stand around
    Synonyms: стирча́ти (styrčáty), тирча́ти (tyrčáty), те́ртися (tértysja), товкти́ся (tovktýsja), ви́снути (výsnuty)
  3. to rush, to gush, to speed, to run
    Synonyms: нести́ся (nestýsja), ли́нути (lýnuty), ри́нути (rýnuty), порива́тися (poryvátysja), рва́тися (rvátysja), бі́гти (bíhty)
  4. (uncommon) to strive for / after, to aspire, to crave, to aim for, to seek
    Synonym: пра́гнути (práhnuty)

Conjugation

Conjugation of стремі́ти, стремі́ть (class 5b, imperfective, intransitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive стремі́ти, стремі́ть
stremíty, stremítʹ
participles present tense past tense
active — —
passive — —
adverbial стремлячи́
stremljačý 		стремі́вши
stremívšy
present tense future tense
1st singular
я 		стремлю́
stremljú 		бу́ду стремі́ти, бу́ду стремі́ть, стремі́тиму
búdu stremíty, búdu stremítʹ, stremítymu
2nd singular
ти 		стреми́ш
stremýš 		бу́деш стремі́ти, бу́деш стремі́ть, стремі́тимеш
búdeš stremíty, búdeš stremítʹ, stremítymeš
3rd singular
він / вона / воно 		стреми́ть
stremýtʹ 		бу́де стремі́ти, бу́де стремі́ть, стремі́тиме
búde stremíty, búde stremítʹ, stremítyme
1st plural
ми 		стреми́м, стремимо́
stremým, stremymó 		бу́демо стремі́ти, бу́демо стремі́ть, стремі́тимемо, стремі́тимем
búdemo stremíty, búdemo stremítʹ, stremítymemo, stremítymem
2nd plural
ви 		стремите́
stremyté 		бу́дете стремі́ти, бу́дете стремі́ть, стремі́тимете
búdete stremíty, búdete stremítʹ, stremítymete
3rd plural
вони 		стремля́ть
stremljátʹ 		бу́дуть стремі́ти, бу́дуть стремі́ть, стремі́тимуть
búdutʹ stremíty, búdutʹ stremítʹ, stremítymutʹ
imperative singular plural
first-person — стремі́м, стремі́мо
stremím, stremímo
second-person стреми́
stremý 		стремі́ть
stremítʹ
past tense singular plural
ми / ви / вони
masculine
я / ти / він 		стремі́в
stremív 		стремі́ли
stremíly
feminine
я / ти / вона 		стремі́ла
stremíla
neuter
воно 		стремі́ло
stremílo

Derived terms

  • стремі́ння n (stremínnja)

References

This article is issued from Wiktionary. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.