віншувати
Ukrainian
Etymology
Borrowed from Polish winszować, from Middle High German wünschen, from Old High German wunsken.[1] Compare Belarusian віншава́ць (vinšavácʹ), Czech vinšovat, Slovak vinšovať, Carpathian Rusyn вінчова́ти (vinčováty), Pannonian Rusyn винчовац (vinčovac).
Pronunciation
- IPA(key): [ʋʲinʃʊˈʋate]
Verb
віншува́ти • (vinšuváty) impf (transitive)
- synonym of поздоровля́ти impf (pozdorovljáty, “to congratulate, to felicitate”)
- to wish [with dative ‘(to) someone’ and accusative ‘something’]
- (rare) to proclaim, to name [with accusative ‘someone’ and instrumental ‘something (epithet)’]
Conjugation
Conjugation of віншува́ти, віншува́ть (class 2a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | віншува́ти, віншува́ть vinšuváty, vinšuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | віншу́ючи vinšújučy |
віншува́вши vinšuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
віншу́ю vinšúju |
бу́ду віншува́ти, бу́ду віншува́ть, віншува́тиму búdu vinšuváty, búdu vinšuvátʹ, vinšuvátymu |
| 2nd singular ти |
віншу́єш vinšúješ |
бу́деш віншува́ти, бу́деш віншува́ть, віншува́тимеш búdeš vinšuváty, búdeš vinšuvátʹ, vinšuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
віншу́є vinšúje |
бу́де віншува́ти, бу́де віншува́ть, віншува́тиме búde vinšuváty, búde vinšuvátʹ, vinšuvátyme |
| 1st plural ми |
віншу́єм, віншу́ємо vinšújem, vinšújemo |
бу́демо віншува́ти, бу́демо віншува́ть, віншува́тимемо, віншува́тимем búdemo vinšuváty, búdemo vinšuvátʹ, vinšuvátymemo, vinšuvátymem |
| 2nd plural ви |
віншу́єте vinšújete |
бу́дете віншува́ти, бу́дете віншува́ть, віншува́тимете búdete vinšuváty, búdete vinšuvátʹ, vinšuvátymete |
| 3rd plural вони |
віншу́ють vinšújutʹ |
бу́дуть віншува́ти, бу́дуть віншува́ть, віншува́тимуть búdutʹ vinšuváty, búdutʹ vinšuvátʹ, vinšuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | віншу́ймо vinšújmo |
| second-person | віншу́й vinšúj |
віншу́йте vinšújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
віншува́в vinšuváv |
віншува́ли vinšuvály |
| feminine я / ти / вона |
віншува́ла vinšuvála | |
| neuter воно |
віншува́ло vinšuválo | |
Derived terms
- вінші́вка f (vinšívka)
- віншува́льний (vinšuválʹnyj)
- віншува́льник m (vinšuválʹnyk), віншува́льниця f (vinšuválʹnycja)
- віншува́ння n (vinšuvánnja)
References
- ^ Melnychuk, O. S., editor (1982), “віншувати”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), volume 1 (А – Г), Kyiv: Naukova Dumka, page 401
- Rusanivskyi, V. M., editor (2012), “віншувати”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 3 (відстава́ння – ґура́льня), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 104
- “віншувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
Further reading
- Bilodid, I. K., editor (1970), “віншувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), volumes 1 (А – В), Kyiv: Naukova Dumka, page 678
- A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “віншувати”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
- A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “віншувати”, in English–Ukrainian Dictionaries
- “віншувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “віншувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)